Липневі протести в Україні не вщухають, а реакція влади досі обмежується точковими гасіннями пожеж. Поки МВФ підвішує фінансову допомогу через гальмування реформ, а військове керівництво обмінюється публічними вибаченнями й натяками з урядовцями, головна напруга вибухає на вулицях. Свавілля ТЦК, криза мобілізації та ризик силового протистояння всередині країни стають головним викликом липня 2026 року.
Чи здатні можновладці усвідомити справжні причини народного гніву до того, як ситуація стане незворотною – у матеріалі UKR24.info.
21 липня новий прем’єр Сергій Корецький заявив про перший здобуток: МВФ пообіцяв черговий транш за програмою EFF на $690 млн. Однак Фонд одразу вказав на жорстку реальність: цільові показники по міжнародних резервах на червень не досягнуті, структурні реформи гальмують, а економічні перспективи України погіршилися.
Наш найбільший кредитор фактично “підвісив” новий уряд: надав Корецькому час для виправлення помилок та суттєво обмежив можливість фінансових експериментів. У МВФ немає впевненості щодо того, як далі розгортатимуться події в країні.
Заяви пізно ввечері та кадровий кулуарний тупик
Пізно ввечері 20 липня, замість очікуваної заяви про відставку, головком Олександр Сирський письмово вибачився перед ексміністром оборони Михайлом Федоровим за різке спілкування.
Своєю колонкою Сирський продовжив суперечку не лише з Федоровим. Він прозоро натякає на спроби зробити військових винними в усіх бідах і застерігає: “За кожним слайдом має стояти документ”. Публікація з’явилася на тлі чуток про заміну головкома, де агенція Bloomberg назвала вірогідним наступником командувача Об’єднаних сил Михайла Драпатого.
А вже зранку 21 липня виявилося: кандидатуру нового головкома за законом має подавати міністр оборони. Т.в.о. міністра Євген Хмара таких повноважень просто не має. У той самий час Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець виходить із гучною заявою про неправомірні дії ТЦК.
10% законності: суспільство на межі силового протистояння
У колонці Сирський стверджував, що ТЦК перебувають у його відповідальності, але реформувати їх має право виключно Міноборони. Лубінець же озвучив кричущі випадки порушення співробітниками ТЦК прав громадян.
Треба зобов’язати ТЦК стріляти на ураження
Омбудсмен наголосив: якщо терміново не змінити ситуацію, українське суспільство опиниться на межі не просто розділення, а прямого силового протистояння. Працівники ТЦК масово не вмикають бодікамери, а їхні приміщення перетворилися на “місця несвободи”. За словами Лубінця, лише у 10% випадків співробітники ТЦК діють у межах законодавства.
Фокус на діях ТЦК став першим кроком влади до розуміння глибинних причин протестів липня 2026 року. Але чи не запізно?
“Картонні” протести та косметичні перевірки
Дмитро Лубінець звернув увагу й на бездіяльність Нацполіції під час правопорушень із боку працівників ТЦК.
“Військові не мають права перевіряти документи. Вони можуть перевірити військово-облікові документи лише після встановлення особи. Все. Крапка”, – заявив омбудсмен, наполягаючи на тотальній цифровізації процесу, яку, вірогідно, здатен реалізувати лише Федоров.
Втім, це навряд чи стане панацеєю. Як розповів екскомандир 53-ї механізованої бригади Анатолій Купол, “картонні” протести розійдуться лише за двох умов: повернення Федорова до Міноборони та створення чіткого, прозорого й зрозумілого мобілізаційного треку.
З огляду на раптову перевірку всіх ТЦК зранку 21 липня, влада поки що обирає точкові рішення. Вони не задовольнять суспільство, адже наразі правоохоронні та мобілізаційні органи у більшості випадків ігнорують закон.
Зброя проти цивільних: радикальні ідеї та загроза для армії
Військовозобов’язані та їхні родини розуміють: іншого шансу висловити протест може не бути. З іншого боку, військове командування бачить зростання кількості випадків самовільного залишення частин (СЗЧ) та скаржиться на велику кількість демотивованих бійців. Вибір стає жорстким: або мобілізовувати непридатних, або ЗСУ зіткнуться з критичною нестачею людей.
Це питання виживання
Це питання виживання, адже восени російський диктатор Володимир Путін може набрати від 500 тис. до одного мільйона солдатів, зазначає Анатолій Купол.
На цьому тлі лунають радикальні пропозиції. Військовий і громадський діяч Дмитро Дикий вважає, що треба зобов’язати ТЦК стріляти на ураження у певних випадках: “У країні відразу настане лад і покращиться мобілізація”. Менш жорсткий варіант пропонує нардеп від “Слуги народу” Олександр Федієнко: дозволити працівникам ТЦК використовувати вогнепальну зброю для самооборони при реальній загрозі життю чи здоров’ю.
Проте такі ідеї – це лише реакція на осуд суспільства щодо працівників ТЦК, яких цивільні перестають сприймати як частину армії. Якщо дозволити застосовувати зброю, суспільство й TЦК остаточно опиняться по різні боки барикад.
Оскільки ТЦК входять до складу Сухопутних військ ЗСУ, відсутність змін у мобілізації ризикує кинути тінь на всю армію, або ж зробити ТЦК “крайніми” між двох вогнів.
Фатальна роз’єднаність: чому розмова лише з військовими не спрацює
Як виходити з глибокої кризи, ані цивільна влада, ані військове командування поки не знають. Прості кадрові перестановки ситуацію не врятують, а напруга у суспільстві лише зростатиме. Тим часом КНДР знову пообіцяла Кремлю “беззастережну підтримку”, що означає збільшення та масованість обстрілів.
Зеленський від початку протестів спілкується переважно з військовими. І це – помилка
За словами Анатолія Купола, Україні щомісяця потрібно близько 300 ракет для ППО, які зараз надзвичайно важко дістати через ситуацію на Близькому Сході, а власне виробництво чи ліцензування аналогів треба було налагоджувати “позавчора”.
У цій ситуації президент Володимир Зеленський від початку протестів спілкується переважно з військовими. І це – помилка. Суспільство та армія – це єдиний організм. Поділяти їх так само небезпечно, як і не приймати системних рішень. суспільство реагує на свавілля ТЦК як на інструмент розколу: “Як наша армія може так чинити з нами?”.
Коли влада нарешті це усвідомить, вихід із кризи знайдеться. Але поки що ознак такого розуміння у кабінетах немає.